Луцький Р.П., Пуш О.М. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОСІЙСЬКОГО ІМПЕРІАЛІЗМУ ЯК НЕБЕЗПЕКИ КОНСТИТУЦІЙНОМУ ЛАДУ УКРАЇНИ ТА СВІТОВОМУ ПРАВОПОРЯКУ

DOI: 10.33098/2078-6670.2022.13.25.106-115

Мета. У статті аналізуються причини, передумови, геополітичні та геоісторичні цілі агресії Росії проти України. З’ясовано реакцію Заходу на російську геостратегію реваншу. Доведено, що гібридна війна породила глибоку кризу світової системи безпеки, яка ведеться з лютого 2014 року, коли почалася російсько-українська війна. Російська Федерація, порушивши норми та принципи міжнародного права, двосторонні та масштабні угоди, анексувала Автономну Республіку Крим та Севастополь.

Методологія. Методологічну основу статті складають сукупність світоглядно-філософських, наукових засад і підходів та спеціально-наукових методів пізнання міжнародно-правових явищ і геополітичних процесів, що відбуваються у світі. Самостійне використання цих методів забезпечувало можливість вирішення поставлених завдань серед яких головним являється доведення загрози Росії міжнародному правопорядку. На основі чого було зроблено фундаментальний висновок про те, що путінська Росія повинна розпастися як імперія для того, щоб був відновлений світовий закон і порядок.

Результати. Росія без оголошення війни напала на Україну і знову поставила під сумнів міжнародний порядок в Європі, починаючи з 24 лютого 2022 року, коли лідер російської держави оголосив про початок «спеціальної військової операції» щодо України. Її метою він назвав «демілітаризацію» країни. Збройні сили Російської Федерації почали обстрілювати міста України та її військову і цивільну інфраструктуру по всій території нашої держави. Передувало цьому божевіллю 21 лютого 2022 року, коли президент Росії Володимир Путін визнав незалежність Донецької та Луганської народних республік.

Проте російсько-українське протиставлення має глибоке історичне коріння. Поглинення України та її людських ресурсів – одним з ключових завдань розвитку проєкту російського імперіалізму. Сучасний процес формування та розвитку путінської Росії завжди супроводжувався війни з Україною. Росія мала на меті знищити нашу молоду державу. Історія взаємовідносин українського та російського народів – це літопис воєн, визвольних змагань українців та послідовної політики русифікації та асиміляції нашого народу.

Ключові слова: право, міжнародне право, Путін, Росія, агресія, війна, помста, світовий правопорядок.

References

1. Chekalenko, L., Vasileva, M. (2015). Europe. Safety. Ukraine. Diplomacy. Ukraine is diplomatic, 16, pp. 284-289. (in Ukrainian)
2. Dugin, A. (1997). Fundamentals of geopolitics. Russia geopolitical future. Moscow, 608 p.
3. Filipchuk, V. (2016). International Peacekeeping and the War in Eastern Ukraine: Is There a Recipe for a Peaceful Settlement? Mirror of the week. Ukraine, 17. (in Ukrainian)
4. Gorbulin, V. (2016). Hybrid war: everything is just beginning… Mirror of the week. Ukraine, 11. (in Ukrainian)
5. Gorbulin, V. (2016). Insidious uncertainty of the new world order. Mirror of the week. Ukraine, 30. (in Ukrainian)
6. Gritsenko, A. (2016). What can Ukraine expect from the confrontation between Russia and the West. Mirror of the week. Ukraine, 37. (in Ukrainian)
7. Lossovsky, I. (2015). Russia’s foreign policy strategy towards Ukraine as the implementation of the «New Doctrine of Limited Sovereignty» («Putin’s Doctrine»). Foreign Affairs. Political science, 5, pp.12-15. (in Ukrainian)
8. Magda, E. (2015). Hybrid war: survive and win. Kharkiv, 304 p. (in Ukrainian)
9. Nemyrych, S. (2021). The ultimate reality. Mirror of the week. Ukraine, 19. (in Ukrainian)
10. Perepelytsia, G. (2014). Russian military aggression against Ukraine: international and domestic political context. Ukraine is diplomatic, 15, pp. 370-385. (in Ukrainian)
11. Potekhin, O. (2015). The Second Cold War: preliminary results. Foreign Affairs: Historical Sciences, 10, pp. 14-17. (in Ukrainian)
12. Russia accomplished aggression, is the side of the international armed conflict and accountable for consequences (2021). External businesses: Historical sciences, 12, p. 5.  (in Ukrainian)
13. Shklyar, L. (2015). The policy of war as a way of existence of Russian empires of the XX – early XXI centuries. Foreign Affairs. Political science, 1, pp. 6-11. (in Ukrainian)
14. Suchko, О. (2017). «Games of large»: how Ukraine must not загратися in a game that will not take place? Mirror of week. Ukraine, 1. (in Ukrainian)
15. Sushko, O. (2022). Munich, who found himself. Mirror of the week. Ukraine, 7. (in Ukrainian)
16. Shiropaev, A. Ukrainian and Russian ways in history: a stimulus to reflection. Retrived from: https://m.day.kyiv.ua/uk/article/polemika/ukrayinskiy-ta-rosiyskiy-shlyahi-v-istoriyi-poshtovh-do-rozdumiv. (in Ukrainian)
17. Tkachenko, V. (2016). Russia: the identity of the aggressor. Kyiv, 256 p. (in Ukrainian)
18. Tkachenko, V. (2016). Russia and the West: the reincarnation of geopolitics. UIZh, 1, pp. 162-175. (in Ukrainian)
19. Tolstov, S. (2015). Coordination of US and EU policies in response to the Ukrainian crisis. Foreign Affairs: Political Science, 1, pp. 16-21. (in Ukrainian)
20. Turchyn, J. (2016). The Russian-Ukrainian conflict as a new challenge to the world security system. External affairs. Political science, 11, pp. 14-16. (in Ukrainian)
21. Volovich, O. (2014). History as a field of competition between the «Ukrainian world» and the «Russian world». Foreign Affairs. Historical sciences, 12, pp. 19-23. (in Ukrainian)
22.   Yaremenko, B., Belokolos, O., Hara, O. (2015). American-Russian relations – strategic incompatibility. Mirror of the week. Ukraine, 9. (in Ukrainian)