Тертишник В. М. Презумпція добропорядності та правомірності дій людини в системі засад правової держави

DOI: 10.33098/2078-6670.2023.15.27.1.155-161

Мета. Метою роботи є визначення шляхів гармонізації доктринальних трансформацій засад правової держави, формування концептуальної моделі принципу презумпції добропорядності людини. Методика. Методика включає інтегративний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: системно-структурний, логіко-нормативний, функціональний аналіз. Результати. В процесі дослідження визнано за необхідність закріплення на рівні конституційних норм принципу презумпції добропорядності та правомірності дій кожної людини. З огляду на закріплення такого принципу мають бути скореговані стандарти доведеності при розгляді судових спорів. З урахуванням запровадження даної доктринальної засади показані шляхи реалізації дискреційні повноважень суду та інших правничих інституцій при тлумаченні права та здійсненні правозастосування. Наукова новизна. В процесі дослідження сформована доктринальна та концептуальна модель конституційного принципу презумпції добропорядності людини. Показано співвідношення даного принципу з іншими засадами правової держави. Розкрито місце презумпції добропорядності людини в інтегративній засаді верховенства права та її роль в зміцненні гарантій захисту прав і свобод людини. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використано у правотворчій діяльності для подальшого удосконалення законодавства, а також у правозастосовній діяльності для удосконалення протидії дифамації.

Ключові слова: правова держава, гідність людини, верховенство права, принципи права, презумпція добропорядності, гарантії прав людини.

Список використаних джерел

1. Луцький І. М. Справедливість як філософсько-правова засада українського державотворення: дис… канд. юрид. наук: 12.00.12 / Національна академія внутрішніх справ України. К., 2005. 192 с.

2. Петришин О. Верховенство права в системі правового регулювання суспільних відносин. Право України. 2010. № 3. С. 27-29.

3. Конституційна держава та права людини й основоположні свободи: Україна та європейський досвід: монографія /О. М. Ващук, І. О. Мазурок, В. В. Навроцький, М. В. Савчин, П. А. Трачук. Ужгород: Мистецька лінія, 2008. 347 с.

4. Шутак І. Д. Юридична техніка в парадигмі верховенства права. Проблеми нормотворення, реалізації та тлумачення норм права у світлі загальновизнаного принципу верховенства права: тези доп. та повідомл. учасн. ІV Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Івано-Франківськ, 3–4 жовт. 2019 р.) / за заг. ред. І. Д. Шутака. Харків: Право, 2019. С. 7-9.

5. Ломжець Ю.В. Права людини та їх захист у сучасних реаліях: навчальний посібник. К.: ОЛДІ-ПЛЮС, 2020. 208 с.

6. Луспеник Д. Д. Інститут дифамації і українське законодавство щодо захисту честі, гідності та ділової репутації. Право України. 2006. № 2. С. 62–65.

7. Федоренко В.Л. Конституційні права і свободи людини та їх гарантування й захист в Україні. Монографія. Київ: Ліра-К, 2020. 138 с.

8. Каланча І. Г. Дифамація. Українська правнича енциклопедія / За заг. ред. В. Тертишника, Л. Наливайко, А. Фоменка, В. Ченцова. Київ: Алерта, 2023. С. 213-214.

9. Кушнір Л. В. Забезпечення захисту честі, гідності, ділової репутації та іміджу людини в кримінальному провадженні. Право і суспільство. 2016. №3. С. 183-187.