Випуск 17 (29)
Дудоров О.О., Дудорова К.Б. ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПЕРЕСЛІДУВАННЯ У КОНТЕКСТІ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ СТАМБУЛЬСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ
Дудоров О.О., Дудорова К.Б. ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПЕРЕСЛІДУВАННЯ У КОНТЕКСТІ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ СТАМБУЛЬСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ
DOI: https://doi.org/10.33098/2078-6670.2024.17.29.244-261
Мета. Метою написання статті є висвітлення проблеми криміналізації переслідування у контексті імплементації Стамбульської конвенції і визначення шляхів удосконалення КК України. Методика включає комплексний аналіз та опрацювання положень чинного кримінального закону України та інших країн, міжнародно-правових документів, наукових джерел, а також формулювання авторських висновків і рекомендацій. Під час дослідження використано такі методи наукового пізнання: логіко-семантичний, формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий, моделювання. Результати. За результатами проведеного дослідження:1) констатовано, що серед міжнародно-правових договорів саме Стамбульська конвенція містись найбільш повне визначення поняття переслідування як окремого типу соціально неприйнятної поведінки. Доведено, що, не зробивши певних застережень при ратифікації Стамбульської конвенції, Україна взяла на себе зобов’язання криміналізувати переслідування. Встановлено, що кореспондування положень чинного кримінального законодавства України з відповідним конвенційним положенням є фрагментарним, а усунення існуючої правової прогалини можливе лише в законодавчому порядку; 2) показано, що виконання Україною відповідного міжнародно-правового зобов’язання, зумовленого ратифікацією Стамбульської конвенції, має бути виваженим, що актуалізує звернення до релевантного зарубіжного досвіду. При криміналізації в Україні сталкінгу доцільно взяти до уваги спосіб описання переслідування в КК ФРН, де цей тип соціально неприйнятної поведінки визначено чітко і повно. Зокрема, на сприйняття заслуговує закріплення відкритого переліку дій, які можуть розцінюватись як переслідування, адже такий підхід зумовлений схвальним прагненням охопити різноманітність типових для сучасного сталкінгу поведінкових схем і запобігти можливій прогальності кримінального закону, наприклад, через розвиток цифрових технологій; 3) аргументовано хибність підходу, згідно з яким об’єктивна сторона переслідування як складу нового для України кримінального правопорушення має визначатись через вичерпний перелік конкретизованих дій. Запропоновано для обговорення авторську редакцію диспозиції кримінально-правової норми, присвяченої переслідуванню. Доведено, що стаття про переслідування може бути розміщена або у розділі III Особливої частини КК України (з огляду на те, що особиста свобода як родовий об’єкт відповідних кримінальних правопорушень, не обмежуючись фізичною свободою людини, включає в себе свободу людини в частині можливості вибору нею своєї поведінки, свободу самостійно розпоряджатись собою та узгоджується із цивілістичним розумінням особистої свободи як особистого немайнового блага фізичної особи), або у розділі V Особливої частини КК України – поряд із близькими за спрямованістю заборонами, які покликані забезпечувати охорону приватності і за допомогою яких на сьогодні можуть розцінюватись окремі прояви переслідування. Наукова новизна. Встановлено недоліки наявного стану законодавчого забезпечення кримінально-правової протидії переслідуванню і запропоновано узгоджені з положеннями Стамбульської конвенції шляхи усунення цих недоліків. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у правотворчій діяльності при вдосконаленні чинного КК України, а також проєкту нового КК України.
Ключові слова: переслідування, сталкінг, відповідальність, криміналізація, Стамбульська конвенція, імплементація, домашнє та ґендерно обумовлене насильство, особиста свобода, приватність.
Список використаних джерел
1. Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами: Закон України від 20 червня 2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2319-20#Text (дата звернення: 25.03.2024).
2. Головкін О. В., Стадник В. П., Чубко Т. П. Стамбульська конвенція: ризики для суспільства і сім’ї. Судова апеляція. 2018. № 4. С. 90–99.
3. Сучасний стан та перспективи розвитку системи запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі в умовах глобальних викликів сьогодення: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 8 липня 2022 р.). Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2022. 276 с.
4. Дудоров О. О., Хавронюк М. І. Відповідальність за домашнє насильство і насильство за ознакою статі (науково-практичний коментар новел Кримінального кодексу України) / за ред. М. І. Хавронюка. Київ: Ваіте, 2019. 288 с.
5. Оленіна Я. Г. Матеріальні джерела положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами від 2011 року щодо криміналізації злочинних діянь. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. 2016. Вип. 37. Том 3. С. 59–63.
6. Росохата Д. Дискримінація vs ефективне розслідування домашнього насильства. 8 листопада 2022 р. URL: https://justtalk.com.ua/post/diskriminatsiya-vs-efektivne-rozsliduvannya-domashnogo-nasilstva (дата звернення: 25.03.2024).
7. Харитонова А. Сексуальне насильство, Стамбульська конвенція і реформи: сміливість продовжувати. 8 вересня 2022 р. URL: http://jurfem.com.ua/sexualne-nasylstvo-stambulslka-konventsiya-i-reformy/ (дата звернення: 25.03.2024).
8. Хавронюк М. Стамбульська конвенція: до чого зобов’язує ратифікація? 7 липня 2022 р. URL: https://justtalk.com.ua/post/stambulska-konventsiya-do-chogo-zobovyazue-ratifikatsiya- (дата звернення: 25.03.2024).
9. Руфанова В. М. Діджиталізація гендерно зумовленого насильства. Вісник Асоціації кримінального права України. 2020. № 2. С. 273–285.
10. Васильєв А. А., Юртаєва К. В. Реалізація положень Стамбульської конвенції в законодавстві України про кримінальну відповідальність: системно-правовий аналіз внесених змін і доповнень. Порівняльно-аналітичне право. 2019. № 1. С. 279–284.
11. #СтопСталкінг: що таке переслідування і як від нього захиститися. 14 травня 2019 р. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-stopstalking-shcho-take-i-yak-zahystytysia/29940709.html (дата звернення: 25.03.2024).
12. Нікітіна Ю. Сталкінг: про що це? 6 серпня 2021 р. URL: https://jurfem.com.ua/stalking-proo-scho-tse-article/ (дата звернення: 20.12.2023).
13. Відповідність окремих законів України вимогам Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Аналітичний звіт. Підготовлений та відредагований Хав’єром Тручеро Куевас і Ганною Христовою для Ради Європи за участю Миколи Хавронюка. Травень 2015 р. 93 c.
14. Сексуальне кібернасильство: механізми реагування та виклики. 16 с. URL: https://justtalk.com.ua/post/seksualne-kibernasilstvo-mehanizmi-reaguvannya-ta-vikliki-discussion-paper (дата звернення: 25.03.2024).
15. Шармар О. М. Проблемні питання імплементації положень Стамбульської конвенції в кримінальне законодавство України. Пам’яті професорів П. С. Матишевського та С. С. Яценка: 1. Збірка тез доповідей учасників науково-практичного круглого столу «Кримінальна відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України: 1992–2022 роки» (18 листопада 2022 року). 2. Збірка тез доповідей учасників науково-практичної конференції «Сучасне кримінальне право України: конституційний, міжнародно-правовий та порівняльно-правовий виміри» (Яценківські читання) (2 лютого 2023 року) / упоряд. А. А. Стрижевська, С. Д. Шапченко, К. П. Задоя. Київ, 2023. С. 84–88.
16. Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, відкрита для підпису в Стамбулі (Туреччина) 11 травня 2011 р., та Пояснювальна доповідь. Київ: Видавництво «К.І.С.» 2014. 189 с. URL: https://rm.coe.int/1680093d9e (дата звернення: 20.12.2023).
17. Гурковська К. А., Мороз О. Б. Проблеми реалізації положень Стамбульської конвенції у національному законодавстві України з протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 2. С. 319–322.
18. Кримінальний кодекс України. Контрольний текст проєкту (станом на 25.02.2024 року). URL: https://newcriminalcode.org.ua/upload/media/2024/02/26/kontrolnyj-tekst-proyektu-kk-25-02-2024.pdf (дата звернення: 25.03.2024).
19. Задоя К. П., Оленіна Я. Г. Відповідність кримінального законодавства України положенням Конвенції Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством стосовно жінок та домашнім насильством 2011 року щодо переслідування. Юридичний науковий електронний журнал. 2016. № 4. С. 177–179.
20. Хлопов А. О. Сутність сталкінгу як суспільно-небезпечного діяння та роль інформації приватного характеру з ознаками таємниці у формуванні тактики поведінки переслідувача. Часопис Київського університету права. 2020. № 4. С. 404–408.
21. Батиргареєва В. С. Стокерство. Вісник Асоціації кримінального права України. 2015. № 2. С. 376–378.
22. Андрушко А. В. Злочини проти волі, честі та гідності особи (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08. Ужгород. 2021. 675 с.
23. Стефанчук Р. О. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту): монографія / Відп. ред. Я. М. Шевченко. Київ: КНТ, 2008. 625 с.
24. Савінова Н. А. Насильство над особистістю – кримінальні правопорушення проти гідності людини. Вісник Асоціації кримінального права України. 2021. № 2. С. 122–138.
25. Собко Г. М. Кримінально-правові та кримінологічні основи протидії психічному насильству: дис. …д-ра юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2020. 791 с.
26. Кваша Р. С. Сталкінг (нав’язливе переслідування): зарубіжний досвід кримінально-правової протидії. Альманах права. 2022. Вип. 13. С. 216–221.
27. Баулін Ю. Тенденції розвитку сучасного кримінального права України. Юридичний вісник України. 14–20 квітня 2007 р. № 15.
28. Загиней-Заболотенко З. Невизначеність vs визначеність кримінального закону України. Право України. 2020. № 2. С. 67–80.
29. Висновок антикорупційної експертизи проєкту Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за переслідування» (від 28 квітня 2021 р.). URL: https://nazk.gov.ua/uk/documents/vysnovok-antykoruptsijnoyi-ekspertyzy-proyektu-zakonu-ukrayiny-pro-vnesennya-zmin-do-kryminalnogo-ta-kryminalnogo-protsesualnogo-kodeksiv-ukrayiny-shhodo-vstanovlennya-vidpovidalnosti-za-peresliduvann/ (дата звернення: 25.03.2024).
30. Уголовное уложение Федеративной Республики Германия – Strafgesetzbuch (StGB). Перевод Головненкова П. В. Potsdam: Universitätsverlag Potsdam, 2021. 489 с.
31. Бежевець А. М., Шах К. І. Кібербулінг та кіберсталкінг в інтернет-середовищі: порівняльно-правовий аналіз понять. Інформація і право. 2022. № 3. С. 49–54.