Лінецький С.В. ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ПОБУДОВИ РЕГЛАМЕНТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ: ДЕЯКІ ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

DOI: https://doi.org/10.33098/2078-6670.2024.17.29.75-86

Мета. Метою дослідження є аналіз актуального стану та основних закономірностей побудови структури Регламенту Верховної Ради України (далі – Регламенту) як особливого законодавчого акта, з’ясування обумовленості цієї структури спеціально-юридичними чинниками, а також формулювання основ наукового підходу до визначення оптимальної структури цього законодавчого акта. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання науково-правових висновків і рекомендацій. Під час дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання: діалектичний, аналітико-синтетичний, герменевтичний, системно-структурний, прогностичний. Результати. У процесі дослідження виявлено, що структура Регламенту – це обумовлена його юридичною природою та функціями і повноваженнями Верховної Ради України внутрішня побудова змісту цього законодавчого акта, внутрішньо закономірне та послідовне розміщення правових приписів, поєднаних між собою логічними та юридичними зв’язками, з метою забезпечення здійснення оптимального юридичного впливу Регламенту на регулювання парламентських процедур та деяких інших пов’язаних з ними правових відносин, віднесених до предмету регулювання цього законодавчого акта. Доведено, що структура Регламенту є об’єктивним правовим явищем, детермінованим процесами формування і розвитку парламентаризму в Україні, його конституціоналізації та законодавчої інституалізації, стабілізації парламентських процедур на основі конституційної визначеності функцій і повноважень Верховної Ради України. Показано, що визначальним  спеціально-юридичним (нормативним) чинником структурування Регламенту стала Конституція України, яка не вичерпала свого потенціалу в цьому сенсі і досі. Обґрунтовано, що подальше структурування Регламенту пов’язане з розв’язанням у нормативній площині дихотомії, де тренду посилення казуїстичності регламентних процедур протистоїть тренд до спрощення правового їх регулювання. Ці два тренди об’єктивно виступають діаметрально напрямками розвитку структури Регламенту. Оптимальним вбачається шлях раціонального і зваженого поєднання обох підходів із забезпеченням домінування конституційності всіх процедур на всіх етапах їх реалізації в парламенті. Наукова новизна. У процесі дослідження встановлено, що модернізація змісту Регламенту має відбуватися на основі наукових уявлень про оптимальність його структурної побудови. В основі концепції структурної побудови Регламенту мають бути покладені вимоги забезпечення його конституційності, логічності і послідовності викладу нормативного матеріалу, наступності, додержання чинних нормативних вимог до структур законодавчих актів, врахування необхідності повного та безперервного регулювання парламентських процедур, недоцільності структурного розширення Регламенту за рахунок додаткового включення до нього нормативного матеріалу, не пов’язаного з регулюванням парламентських процедур. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані як у ході поточної (підготовки поточних змін до Регламенту), так і під час перспективної (планування комплексних змін до Регламенту) законотворчої роботи над удосконаленням структури і змісту Регламенту, а також у ході подальшого наукового дослідження джерел парламентського права України, їх особливостей та юридичної природи.

Ключові слова: Конституція України, Верховна Рада України, Регламент Верховної Ради України, структура, структурування, парламентські процедури, законодавча процедура, спеціальні процедури.

Список використаних джерел

1.            Про правотворчу діяльність: Закон України від 24 серпня 2023 р. № 3354-ІХ. Відомості Верховної Ради України. 2023. № 93. Ст. 364.

2.            Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лютого 2010 р. Відомості Верховної Ради України. 2010. № 14–15, 16–17. Ст. 133.

3.            Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України конституційності) Постанови Верховної Ради України “Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України” (справа про утворення фракцій у Верховній Раді України) від 3 грудня 1998 року № 17-рп/1998. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v017p710-98#Text.

4.            Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України“ та Регламенту Верховної Ради України від 26 листопада 2009 року № 30-рп/2009. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v030p710-09#Text.

5.            Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України: постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/950-2007-%D0%BF#Text.

6.            Про Регламент Конституційного Суду України: постанова Конституційного Суду України від 22 лютого 2018 року № 1-пс/2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001710-18#Text.

7.            Про затвердження Регламенту Пленуму Верховного Суду: постанова Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року № 1. URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/reglamentp/.

8.            Шаповал В.М. Джерела конституційного права України: питання теорії та практики. Право України. 2014. № 9. С. 155-170.

9.            Ришелюк А.М. Законотворчий процес в Україні: навч. посіб.  Київ: Вид-во НАДУ, 2004. 220 с.

10.          Дзейко Ж.О. Законодавча техніка. URL: http://lawdrafting.org/zakonodavcha-tehnika/.

11.          Риндюк В. І. Нормотворча діяльність: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. К. : КНЕУ, 2009. 162 с.

12.          Про правотворчу діяльність: Закон України від 24 серпня 2023 р. № 3354-ІХ. Відомості Верховної Ради України. 2023. № 93. Ст. 364.

13.          Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 142.

14.          Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лютого 2010 р. Відомості Верховної Ради України. 2010. № 14–15, 16–17. Ст. 133.

15.          Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 142.

16.          Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 142.

17.          Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лютого 2010 р. Відомості Верховної Ради України. 2010. № 14–15, 16–17. Ст. 133.

18.          Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) : Закон України від 2 червня 2016 р. № 1401-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 28. Ст. 532.

19.          Про внесення змін до статті 80 Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України) : Закон України від 3 вересня 2019 р. № 27-ІХ. Відомості Верховної Ради України. 2019. № 38. Ст. 160.

20.          Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лютого 2010 р. Відомості Верховної Ради України. 2010. № 14–15, 16–17. Ст. 133.

21.          Про деякі питання організації роботи Верховної Ради України дев’ятого скликання під час проведення восьмої сесії в умовах дії воєнного стану : Постанова Верховної Ради України від 6 вересня 2022 року № 2558-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2558-20#Text.

22.          Про деякі питання організації роботи Верховної Ради України дев’ятого скликання в умовах дії воєнного стану : Постанова Верховної Ради України від 7 лютого 2023 р. № 2912-ІХ. URL: URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2912-20#Text.

23.          Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору) : Закон України від 7 лютого 2019 р. № 2680-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2019. № 9. Ст. 50.