Кельбя С. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ДОКТРИНАЛЬНЕ РОЗУМІННЯ ПРАВОВЛАДДЯ, ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ДЕМОКРАТИЧНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

DOI: https://doi.org/10.33098/2078-6670.2024.17.29.69-74

Мета. Стаття присвячена аналізу правової природи,  змісту правовладдя як принципу, а також правового явища та концептуального підходу  розбудови сучасної української держави. З практичної позиції праволаддя визначає місце судів у системі публічної влади, яке має засвідчувати не лише реальний розподіл влади, а й спроможність судової влади обмежувати дискреційні повноваження законодавчої та виконавчої влади і в такий спосіб гарантувати захист від свавілля. Це можливо лише за умови незалежності суду (і процедур правосуддя) від інших гілок влади. Такий підхід до взаємозв’язку поділу влади (традиційно – елементу концепції правової держави) зближує концепції правовладдя і матеріальної правової держави.  Методика. Задля досягнення поставленої мети проводився комплексний аналіз наявної інформації стосовно аналізованої проблеми і сформували на їхній основі висновки та пропозиції. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: діалектичний, системно-структурний, термінологічний, системно-функціональний, історичний, нормативно-догматичний, метод узагальнення. Результати. У результаті проведених досліджень встановлено, що поняття правовладдя створює платформу, основу для об’єднання всіх галузей права, особливо з урахуванням того, що різні галузі нашого права складаються роз’єднано. Конституційне закріплення норми про правову державу, принцип верховенства права визначають сферу діяльності всіх гілок державної влади та методи їх діяльності. Держава не повинна виходити за кордон правового поля, перейшовши  які, правова держава перетворюється на свій антипод. Держава не може використовувати у своїй діяльності методи, що суперечать принципам правовладдя та правової держави. Наукова новизна. Встановлено, що принцип правовладдя є фактично єдиним ефективним засобом забезпечення непорушності демократії, а також однією з її основних ознак, а її забезпечення та контроль – гарантією забезпечення прав людини тією мірою, якою створюються гідні умови проживання кожної людини. Практична значимість. В результаті аналізу доведено, що простого формування досконалої системи законодавства, яка закріплює основні права і свободи людини та визначає ефективну законодавчу процедуру, ще недостатньо для побудови демократичного суспільства  в нашій державі. Нам необхідно не тільки закріпити принцип правовладдя  в Конституції, але й реалізовувати його в повсякденній діяльності.

 Ключові слова: право, держава, правовладдя,  права людини, правова держава, демократична держава, українська держава, європейський досвід.

Список використаних джерел

1. Погорілко В. Коментар до статті 8. Коментар до Конституції України. Київ: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. 145 c.

2. Погребняк С. Історичні витоки верховенства права. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2008. № 15. С. 3–13.

3. Головатий С. Верховенство права, або ж Правовладдя: вкотре про доктринальні манівці вітчизняної науки. Право України. 2010. № 4. С. 206–219.

4. Селіванов В. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів «верховенства права» і «верховенства закону».  Право України. 1997. № 6. C. 182-185.

5. Рабінович П. Конституційний принцип верховенства права. Юридический вестник. 1997. № 3. C. 65-69.

6. Резолюція, прийнята Генеральною асамблеєю з доповіді Шостого комітету (A/65/473), Верховенство права на національному та міжнародному рівнях (A/RES/65/32). URL: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N10/514/48/PDF/N1051448.pdf.

7. Annual Report on strengthening and coordinating United Nations rule of law activities: Report of the Secretary-General (A/66/33). URL: http://www.unrol.org/files/A_66_133rus.pdf.

8. Montesquieu. The Spirit of Laws: a compendium of the first English edition. 1747. Berkeley: University of California press, 1977. 563 p.

9. Second Annual Report on strengthening and coordinating United Nations rule of law activities: Report of the Secretary-General (A/65/318). URL: http://daccessdds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N10/491/01/PDF/N1049101.pdf.