Стечишин А.В. ІСТОРИЧНІ ТРАДИЦІЇ НАРОДОВЛАДДЯ В УКРАЇНІ

DOI: https://doi.org/10.33098/2078-6670.2024.17.29.104-109

Мета. Метою нашого дослідження є виокремлення закономірностей і традицій народовладдя в Україні. Методика. Методика включає комплексне використання проблемно-хронологічного підходу, а також герменевтичного, формально-юридичного, формально-історичного, критичного методів. Результати. Встановлено, що народовладдя виступає і умовою і однією із форм існування держави, інститутів влади. Традиція народовладдя в Україні розглядається у відповідності до двох його класичних форм – пряме або безпосереднє народовладдя (безпосередня демократія) та непряме або опосередковане (представника демократія). Для української державно-правової традиції безпосереднє народовладдя є традиційним і можливо належить до норм правового звичаю. Для прикладу проявом безпосереднього народовладдя було віче в Давньоруській державі чи козацька рада у часи Гетьманщини. Стосовно повноважень віча та козацької ради, то вони були досить близькими і назагал, для свого часу максимальними. Основним нормативним актом, що регулює процедуру безпосереднього народовладдя є Конституція України, в якій урегульовуються основні форми волевиявлення народу і сфери впливу. Стосовно опосередкованого народовладдя чи представницької демократії, то воно також в українській правовій традиції має тривалу історію і практику, яка реалізується насамперед у процесі формування органів місцевого самоврядування. Констатовано, що захист принципів народовладдя повинен стати першочерговим завданням сьогодення, що важливе й в контексті євроінтеграційних устремлінь України. Наукова новизна. Прослідковано шляхи розвитку народовладдя в Україні; конкретизовано відмінності між безпосереднім і опосередкованим народовладдям; виокремлені проблемні місця національного законодавства, що гальмують розвиток народовладдя в наш час. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані в подальших теоретико-правових та історико-правових досліджень, підготовки спецкурсів, реформування органів місцевого самоврядування.

Ключові слова: народовладдя, віче, козацька рада, безпосереднє народовладдя, опосередковане народовладдя, Конституція.

Список використаних джерел

1. Бисага Ю., Придачук О. Народовладдя в Україні як принцип формування органів державної влади. Український часопис конституційного права. 2023. № 1. С. 3-9.
2. Бойко І. Витоки, становлення та розвиток інституту народовладдя в Україні. Право України. 2019. № 11. С. 165-182. URL: https://www.pravoua.com.ua/ua/store/pravoukr/pravo_2019_11/pravo_2019_11-s7/
3. Бойко О. Д. Народовладдя. Енциклопедія Сучасної України / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/article-71153
4. Загальна декларація прав людини і громадянина : міжнародний документ від 10 грудня 1948 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text
5. Кириченко Ю.М. Місцеве самоврядування як форма реалізації народовладдя. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер.: Право. 2014. Вип. 24, Т. 3. С. 59–62.
6. Конституція України. URL: https://www.president.gov.ua/ua/documents/constitution/konstituciya-ukrayini-rozdil-i
7. Панейко Ю. Теоретичні основи самоврядування. Мюнхен, 1993. 160 с.
8. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Референдне право України : навч. посіб. К. : Ліра, 2006. 366 с.
9. Про всеукраїнський референдум: Закон України. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2023, № 1-2, ст.1. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1135-20#Text
10. Тищик Б., Бойко І. Історія держави і права України: академічний курс: підручник. К.: Ін Юре, 2015. 807 с.
11. Шипілов Л. М. Ш. Народовладдя як основа демократичної держави: Монографія. Харків: Видавництво «ФІНН», 2009. 216 с.