Бедрій М.М. ЗНАЧЕННЯ ЗВИЧАЮ У СТАНОВЛЕННІ ПРАВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ В ПЕРІОД ДО XVIII СТ.

DOI: https://doi.org/10.33098/2078-6670.2025.19.31.22-32

Мета. Метою статті є з’ясування особливостей еволюції правового звичаю на українських землях у період до XVIII ст. Вона також полягає у визначенні обсягу та напрямків його впливу на розвиток українського права в означений час. Методика. У статті застосовується новітня методологія історико-правового дослідження, на основі якої відбувається аналіз джерел і літератури. Зокрема використовуються наступні методи: історико-юридичний, формально-догматичний, синергетичний, системано-структурний, герменевтичний та ін.

Результати. За наслідками дослідження підтверджено провідну роль звичаю у становленні українського права до кінця XVIII ст. У додержавну епоху на українських землях право формувалася як звичаї племен і родових спільнот. Законодавчі акти князів Київської Русі та Галицько-Волинської держави доповнювали і систематизували норми існуючого в часи звичаєвого права. Велике князівство Литовське дозволило зберегти основну частину міцевого звичаєвого права та запозичило його значну частину. У Польському королівстві та Речі Посполитій українські правові звичаї взаємодіяли і змішувалися як з польським правом, так і з німецьким, волоським, єврейським та ін. Козацькі звичаї Запорізької Січі дали новий поштовх для розвитку українського звичаєвого права, яке продовжило свій розвиток в умовах Гетьмащини. Наукова новизна. У статті розкрито значення правового звичаю у додержавному суспільстві східних слов’ян, Київській Русі, Галицько-Волинській державі, Великому князівстві Литовському, Польському королівстві, Запорізькій Січі, Речі Посполитій і Козацько-гетьманській державі. Для аналізу наукової проблеми залучені матеріали архівних фондів. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані в наукових і освітніх цілях, а також враховані в ході сучасного правотворення та правозастосування.

Ключові слова: звичай, держава, українське право, територіальні громади, копне судочинство, козацтво, законодавство.

Список використаних джерел

2. XVIII в. Антологія української юридичної думки / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Том 2: Історія держави і права України: Руська Правда. Київ: Юрид. кн., 2002. С. 52–136.
3. XIV–XV віків у Великому князівстві Литовському. Антологія української юридичної думки. Т. 2 : Історія держави і права України: Руська Правда / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Київ: Юрид. кн., 2002. С. 433–443.
4. Кульчицький В., Тищик Б., Бойко І. Галицько-Волинська держава (1199-1349) Львів: Бібльос, 2005. 280 с.
5. Бойко І. Й. Органи влади і право в Галичині у складі Польського Королівства (1349-1569 ). Львів:  ЛНУ імені Івана Франка, 2009. 628 с.
6. Kraków, 1911. 33 s.
7. Линниченко І. Суспільні верстви Галицької Руси XIV–XV в. Львів: НТШ, 1899. 268 с.
8. Грушевський М. Історія України-Руси. Том V. Суспільно-політичний і церковний устрій і відносини в українсько-руських землях  XІV-XVII в. Київ: Наукова думка, 1994. 704 с.
9. Бойко І. Й., Бедрій М. М. Копні суди в селах українського (руського) права Галичини у XIV-XVIII ст. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2009. Вип. 1. Львів, 2009. С. 33–43.
10. Lwów, 1928. 112 s.
11. Шандра Р. Поняття та правова природа волоського права: історико-правовий аналіз. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2014. Вип. 60. С. 154–161.
12. Кульчицький В. С., Тищик Б. Й. Історія держави і права України. Київ: Ін Юре, 2008. 624 с.
13. Музиченко П. Звичай як джерело права в українських землях у XIV–XVI століттях. Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. 1998. № 1. С. 10–16.
14. Історія держави і права зарубіжних країн (Середні віки та ранній новий час) / за ред. Б. Й. Тищика. Львів : Світ, 2006. 696 с.
15. Липинський В. Україна на переломі. 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім століттю. Нью-Йорк: Булава, 1954. 304 с.
16. Бедрій М. Копні суди на українських землях у XIV–XVIII ст.: історико-правове дослідження. Львів: Галицький друкар, 2014. 264 с.
17. Ефименко А. Я. Южная Русь. Т. 1. Санкт-Петербург, 1905. 439 с.
18. Архивъ Юго-Западной Россіи, издаваемый временною коммиссіею для разбора древнихъ актовъ, височайше учрежденною при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ генералъ-губернаторѣ. Часть шестая : Акты объ экономическихъ и юридическихъ отношеніяхъ крестьянъ въ XVI–XVIII вѣкѣ (1498–1795). Кіевъ, 1876. Т. 1. 614 с.
19. Центральний державний історичний архів у м. Львові,  ф. 3 (Буський гродський суд), оп. 1, спр. 43. (Чорнова книга донесень 1600–1610 рр.), 832 арк.
20. 426 s.
21. Інкін В. Сільське суспільство Галицького Прикарпаття у XVI–XVIII століттях: історичні нариси. Львів: Добра справа, 2004. 420 с.
22. Бедрій М. Козацьке право як історичний тип українського звичаєвого права (XVI ст. – 40 рр. ХІХ ст.). Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2015. Вип. 61. С. 78–86.
23. Яворницький Д. Історія Запорізьких козаків. Київ: ФОП Стебеляк  О. М., 2015. 1072 с.
24. Грозовський І. Звичаєве право Запорізької Січі. Радянське право. 1991. № 10. С. 58–60.
25. Шевченко О. О. Звичаєве право України ІХ-ХІХ століть. Київ, 2012. 200 c.
26. Єромолаєв В. М., Козаченко А. І. Органи влади і управління Української козацької держави (друга половина XVII–XVIII ст.). Харків: Право, 2002. 176 с.
27. Кульчицький В. Козацьке право. Довідник з історії України (А-Я) / За ред. І. Підкови, Р. Шуста. Київ: Генеза, 2001. С. 325.
28. Василенко М. П. Як скасовано Литовського Статута (з історії кодифікації західно-руського та вкраїнського права). Микола Василенко. Вибрані твори: у 3 т. Т. 2: Юридичні праці / упоряд.: І. Б. Усенко, Т. І. Бондарук, А. Ю. Іванова, Є. В. Ромінський. Київ: Юрид. думка, 2006. С. 286–353.