Йосипів А.О. МЕХАНІЗМИ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ЗЛОЧИННОСТІ: СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД

DOI: https://doi.org/10.33098/2078-6670.2025.19.31.341-350

Мета. Стаття присвячена дослідженню причинності у кримінології, а саме загальнонаукової, філософської проблеми причини і наслідку. Акцентується увага на необхідності формулювання прикладного, практично спрямованого поняття причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, а також їх науково-обґрунтована класифікація, що може бути використана у діяльності визначених законом суб’єктів. Встановлено, що численні та різноманітні за своєю спрямованістю детермінанти впливають на поширення та відтворення окремих проявів злочинності. Методика. Поєднання теоретичного аналізу та системного підходу для виявлення та структурування механізмів детермінації злочинності у контексті структурно-функціональних зв’язків суспільства. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: методи теоретичного та статистичного аналізу, метод експертних оцінок, документальний метод. Результати. Доведено, що умовно всі фактори, що зумовлюють злочинність, можна розділити на дві великі категорії: ті, що характерні для суспільства в мирний час, і ті, що виникають в умовах війни. Детермінанти злочинності слід розкривати не тільки як якісно-визначені, стабільні, цілісні системи, але і з погляду їх різноманітних функціонально-динамічних зв’язків і взаємодій. Процес детермінації злочинності являє собою складну взаємодію різних форм зв’язків: не тільки причинних, але також функціональних, статистичних, зв’язків стану та інших. Наукова новизна. Під час вивчення детермінації злочинності важливим є облік специфіки соціального детермінізму. Головна його особливість полягає в тому, що в суспільстві всі зв’язки виступають у формі відносин між людьми – цілеспрямованих зв’язків. Перетворення можливості в дійсність у суспільстві завжди відбувається за умов активної участі людей. Сформульоване таке поняття названих обставин: причинами та умовами, що сприяють вчиненню злочину (забороненого кримінальним законом діяння), є сукупність необхідних, юридично значущих явищ, що закономірно і неминуче призводять до вчинення злочину. Практична значимість. Результати дослідження може бути використано у правотворчій та правозастосовній діяльності: для розвитку міжвідомчої співпраці, для розуміння соціального контексту у якому виникає злочинність, що може вплинути на тактику розслідування, підходи до профілактики та взаємодію з громадою; для обґрунтування та оптимізації стратегій запобігання злочинності.

Ключові слова: причинність, наслідок, детермінанти, фактори, що зумовлюють злочинність, процес детермінації злочинності, соціальний детермінізм.

Список використаних джерел

1. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. Київ: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. 424 с.
2. Йосипів А. Маргінальні групи як об’єкт кримінологічного дослідження: монографія. Київ: «Видавництво Людмила», 2021. 415 с.
3. Колодяжний М. Війна і злочинність в Україні: Точки соціально-правового дотику: Conferința științifică internațională „OMUL, CRIMINOLOGIA, ȘTIINȚA”, ediția a II-a Chișinău, 24 martie 2023/https://ibn.idsi.md/sites/default/files/imag_file/402-405_14.pdf
4. Курс кримінології: Загальна частина: підручник: у 2-х кн. / Джужа О. М., Михайленко П. П., Кулик О. Г. та ін.; за заг. ред. О. М. Джужи. Київ: Юрінком Інтер, 2001. 326 с.
5. Литвинов О. М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні (теоретичні та практичні засади) : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. доктора юрид. наук: спец. 12.00.08; Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. Д., 2010. 41 с.
6. Ярмиш  Н.М.Теоретичні проблеми причинно-наслідкового зв’язку в кримінальному праві (філософсько-правовий аналіз). Х.: Національна юридична академія України імені, 2003.
7. Назаренко Д. О. Кримінологічний аналіз та протидія фоновим для злочинності явищам: монографія. Харків: Диса-плюс, 2013. 524 с.
8. Профілактика злочинів: підручник / О. М. Джужа, В. В. Василевич, О. Ф. Гіда та ін.; за заг. ред. О. М. Джужи. Київ: Атіка, 2011. 720 с.