Розвадовський В.І., Книш В.В. ҐЕНЕЗА ПОВНОВАЖЕНЬ ОРГАНІВ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮСТИЦІЇ: ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД

DOI: https://doi.org/10.33098/2078-6670.2025.19.31.188-195

Мета наукової статті полягає у дослідженні зарубіжного та вітчизняного досвіду ґенези повноважень органів конституційної юстиції.

Методи, що застосовані під час дослідження цієї теми, – системно-структурний, який використаний для дослідження структури Конституційного Суду України та зарубіжних органів конституційної юстиції; системно-функціональний, який було застосовано до вивчення функцій вітчизняного та зарубіжних органів конституційної юстиції; порівняльно-правовий метод, який дав можливість здійснити порівняльний аналіз особливостей функціонування органів конституційної юстиції у різних правових системах.

Результатом статті стало системне висвітлення періодів формування та подальшого розвитку конституційної юстиції як у частині цілісного інституційного розуміння, так і у частині первинного становлення та трансформації повноважень. При цьому, діяльність органів конституційної юстиції історично розпочиналась з права визначення конституційності законодавчого акту. Поетапно об’єм повноважень збільшувався і, на сьогоднішній день, кожна держава при регулюванні функціонування органів конституційної юстиції виходить з індивідуальних пріоритетів.

Наукова новизна. У ході дослідження встановлено, що специфіку повноважень Конституційного Суду України та враховуючи зарубіжний досвід, можна зробити наступні висновки: 1)перелік повноважень органів конституційної юстиції може бути наступних видів: а) універсальний (під юрисдикцію підпадають всі види нормативних актів – закони, акти президента, виконавчої влади, органів місцевого самоврядування); б) обмежений (закони, правові акти президента та уряду, міжнародні договори); в) вичерпний; г) відкритий; 2) одним з основних повноважень органів конституційної юстиції є оцінка відповідності (легітимності) нормативного акту Конституції. В цілому, є дві системи забезпечення такої легітимності: а) відповідність тільки самій конституції держави; б) відповідність не лише конституції, а й іншим правовим актам, які мають більшу юридичну силу по відношенню до акту, який перевіряється; 3) аналіз статей конституцій та законів про органи конституційної юстиції в Європі дає можливість встановити три підходи до забезпечення відповідності міжнародного договору конституційним положенням: а) попередній контроль; 2) попередній та наступний контроль; 3) виключно наступний контроль; 4) серед країн Європи, в правових системах яких діє орган конституційної юстиції та за якими законодавчо закріплено право офіційного та обов’язкового тлумачення конституції та законів, можна визначити: а) на рівні конституцій; б) на рівні конституції та конституційних законів; 3) на рівні конституційних законів: 5) Конституційний Суд України, як особлива інстанція у конституційному провадженні, відрізняються від органів судової гілки влади наступними особливостями: а) організація та функціонування визначаються приписами основного закону країни, що ускладнює зміну їх правового статусу; б) об’єм повноважень (виключне право остаточно вирішувати питання про конституційну перевірку законності дій інших державних органів); в) особливий спосіб формування складу цих органів та в особливому правовому статусі суддів; г) значна ступінь внутрішньо-організаційної незалежності, що виражається в їх праві в більшості країн визначати свого голову, приймати самостійно регламент та т. ін.; ґ) особлива процедура діяльності; д) механізм виконання рішень; е) правові наслідки прийнятих рішень (мають остаточний та обов’язковий характер); 6) функціональні аспекти у діяльності Конституційного Суду України, з одного боку, характеризуються його виведенням із загальної судової системи України, а з іншого боку – дають йому можливість виступати арбітром у відносинах між органами публічної влади (через механізми розгляду конституційного подання та конституційного звернення), а також у відносинах між органами публічної влади та громадянським суспільством чи його членами (через механізм розгляду конституційної скарги).

Ключові слова: юстиція, конституційна юстиція, конституційна юстиція України, конституційний суд, повноваження, повноваження конституційного суду, повноваження Конституційного Суду України, конституційний контроль, конституційний контроль в Україні.

Список використаних джерел

1. Конституція Республіки Туреччина з поправками / Опублікована у додатку Державної газети, № 17863 від 09 листопада 1982 року. BYEGM Матбаас-Анкара. 116 с.

2. Тихий В. Л. Офіційне тлумачення Конституції та законів України Конституційним Судом України. Вісник Конституційного Суду України. 1998. № 4. С. 38-45.

3. Розвадовський В. І. Процесуальний статус конституційного суду України як головного та обов’язкового суб’єкта конституційного провадження. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових праць. 2015. Випуск 38. С. 14-29.

4. Савчин М. Конституційний Суд України у механізмі гарантування прав і свобод людини. Право України. 1999. № 4. С.35-38.

5. Морс Д. Л. Тлумачення конституції. Тлумачення Конституції та законодавчих актів. Принципи конституційного контролю. Семінар організований Конституційним Судом України, АРД/ЧЕККІ Консорціумом “Верховенство права» (АМРСШ), Європейською Комісією “За демократію через право», 5-6 червня 1998 року. Київ: АМРСШ, 1998. С. 51-52.

6. Головченко В. В., Ковальський В. С. Юридична термінологія: Довідник. К.: Юрінком Інтер, 1998. 224 с.

7. Шаповал В. Конституційне право зарубіжних країн. К., 2006. С. 254-255.