Єфімов О.М., Білоусова Н.О., Брожко Н.І. ПОМИЛКОВЕ ВІДКРИТТЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: ПРОЦЕСУАЛЬНІ НАСЛІДКИ

DOI: https://doi.org/10.33098/2078-6670.2025.19.31.223-231

Мета. Метою роботи є проаналізувати явище помилкової процесуальної дії, вчиненої судом апеляційної інстанції, визначення шляхів її виправлення, дослідження аналогії процесуального закону щодо процесуальних помилок та їх впливу на повноваження суду, який припустився процесуальної помилки, дослідження наслідків процесуальної помилки. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний. Результати. У процесі дослідження визнано, що помилкове відкриття провадження апеляційним судом не є єдиною помилкою, яка передбачена та врегульована нормами процесуального законодавства. Застосовуючи аналогію закону до врегулювання процесуальних правовідносин, не врегульованих безпосередньо процесуальним законом, апеляційний суд, який помилився в оцінці обставини пропуску процесуального строку, поновив пропущений процесуальний строк та відкрив апеляційне провадження, зобов’язаний здійснити апеляційний розгляд справи. Наукова новизна. У процесі дослідження встановлено, що помилкове поновлення строку на апеляційне провадження та прийняття справи до апеляційного розгляду не є підставою для закриття такого апеляційного провадження та позбавлення особи права на захист. У такому випадку підлягає застосуванню норма процесуального закону, яка врегульовує подібні правовідносини. І це незважаючи на імперативний метод правового регулювання процесуальних правовідносин. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у правотворчій та правозастосовній діяльності під час здійснення правосуддя як судом апеляційної, так і судами інших інстанцій.

Ключові слова: процесуальні строки, поновлення процесуальних строків, відкриття провадження, підсудність, юрисдикція, порушення правил підсудності, закриття провадження у справі.

Список використаних джерел

1.            Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996. Дата оновлення 01.01.2020. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр (дата звернення: 20.01.2025).

2.            Конституційний Суд України: рішення № 9-зп від 25.12.1997. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v009p710-97#Text (дата звернення: 20.01.2025).

3.            Головін А. С. Захист прав і свобод людини і громадянина єдиним органом конституційної юрисдикції України: монографія. Київ: Логос, 2012. 381 с.

4.            Марочкін І. Є., Сібільова Н. В. Організація судової влади в Україні: навч. посібник/ за ред.: І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова. Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого Нац. – Х.: Право, 2007. 272 с.

5.            Погрібний С. О. Імперативні та диспозитивні норми та їх роль в регулюванні цивільних відносин. Університетські наукові записки. 2010. № 2 (34). 46–54 с.

6.            Васильєв В. В. Диспозитивність та імперативність норм цивільного права в контексті визначення меж саморегулювання цивільних відносин: змістовно-методологічний аналіз. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2018. №6. 87-91.

7.            Харитонова Є. О., Давидова І. В., Сафончик О. І. та ін. Вступ до приватного права: навч.-метод. посіб. / ред. Є. О. Харитонова. Одеса: Фенікс, 2019. 200 с.

8.            Нагнибіда В. І. Загальна характеристика застосування імперативних норм під час вирішення спорів у порядку міжнародного комерційного арбітражу. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2020. № 45. 77-81 с.

9.            Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18.03.2004 р. №1618-IV. Дата оновлення 10.01.2025. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (дата звернення: 20.01.2025).

10.          Єфімов О. М. Правові засади підсудності цивільних справ. Юридична Україна. 2015. № 6. 29–39 с.

11.          Колотова О. В. Відмежування прогалин у праві від суміжних правових явищ. Часопис Київського університету права. 2009. № 3. 55-59 с.

12.          Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: 5-те вид., зі змін. Навч. посіб. Київ: Атіка, 2001. 368 с.

13.          Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): підручник. Харків: Еспада, 2006. 776 с.

14.          Москалюк О. В. Подолання прогалин у конституційному праві. Часопис Київського університету права. 2018. № 4. 95-98 с.

15.          Кройтор В. А. Застосування аналогії в цивільному судочинстві: матеріали круглого столу, присвяченого 19-й річниці Європейського дня цивільного правосуддя. 25.10.2022. C. 19-22.

16.          Погребняк С. Прогалини в законодавстві та засоби їх подолання. Загальні проблеми правової науки. Вісник. 2022. № 1(72). 44-56 с.

17.          Карнаух Т. М. Проблеми застосування правової аналогії у цивільному судочинстві України. Наукові записки. 2022. Т. 103. Юридичні науки. 106-108 с.

18.          Балюк М. І., Луспеник Д. Д. Практика застосування Цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарі, рекомендації, пропозиції. Серія “Судова практика”.  Харків: Харків юридичний, 2008. 708  с.