Гуйван П. Д. Загальна концепція щодо часу реалізації права на захист

DOI: 10.33098/2078-6670.2021.12.24.112-118

Мета. Робота спрямована на дослідження актуальноїй проблематики з питання часових вимірів суб’єктивного цивільного права та можливостей його захисту у разі правопорушення. Адже у суспільстві вельми актуальною є проблематика своєчасного здійснення суб’єктивного права. Тож, строк є необхідним та невід’ємним елементом змісту матеріального цивільного права, визначеність з даного приводу надасть також певності у застосуванні необхідного юридичного захисного інструментарію. Методи. В роботі з метологічної точки зору висловлена обгрунтована критика тези, що із закінченням перебігу позовної давності припиняється регулятивне право і таким чином припиняється сам предмет захисту. Результати. Вказана концепція не охоплює усіх випадків порушення субєктивного цивільного права, зокрема, вона не здатна обгрунтувати належний захист речового права у випадках, коли пороушується одне з правоммочностей власника, приміром право володіння чи користування. Бо сам факт правопорушення у таких випвадках не припиняє право власності. Відтак наголошується, що юридичний аналіз коментованих темпоральних координат має здійснюватися не в межах існування охоронюваного (регулятивного) права, а в межах охоронного, тобото того, що виникло внаслідок правопорушення. Наукова новизна. Сучасний розвиток цивілістичної доктрини дозволяє дійти висновку, що суб’єктивне матеріальне право реалізується в межах регулятивного правовідношення, а у разі порушення останнього виникає нове окреме охоронне зобов’язання, у межах якого здійснюється, захист, зокрема, шляхом позовного домагання. При цьому очевидно, що судовим примусом не вичерпується охоронна властивість права. В більшості випадків несудових способів правової охорони закон не обмежує застосування кредитором таких засобів у часі. Практична значимість. У праці встановлено, що право на реалізацію охоронного повноваження, яке входить до змісту відповідного охоронно-правового зобов’язання, існує протягом тривалості самого права, крім випадків, коли законом прямо встановлений спеціальний строк його чинності. Порушене матеріальне право після закінчення позовної давності не залишається зовсім незахищеним, хоча ступінь його захисту дещо знижується.

Ключові слова: позовна давність, право на захист, цивільний строк.

References

1. Krasheninnikovб E. A. (1990). Predmet sudebnoj zashchity i predmet osushchestvleniya v iskovom proizvodstve [The subject of judicial protection and the subject of implementation in the Claim]. Mekhanizmy zashchity subektivnykh grazhdanskikh prav: sb. nauch. trudov. Yaroslavl’. YarGU. (in Russian).

2. Motovilovker, E.YA. (1990). ravo na isk v mekhanizme zashchity subektivnykh grazhdanskikh prav [The right to claim in the mechanism of protection of subjective civil rights]. Mekhanizmy zashchity subektivnykh grazhdanskikh prav: sb. nauch. trudov.. Yaroslavl’: YarGU. (in Russian)

3. Ring, M. (1953).  Dejstvie iskovoj davnosti v sovetskom grazhdanskom prave [Action of the statute of limitations in Soviet civil law]. Sovetskoe gosudarstvo i prav, 8, pp. 76-85. (in Russian)

4. Guyvan, P.D. (2014). Teoretichni pitannya strokiv u privatnomu pravi: monografiya [Theoretical questions of terms in private law: monograph]. HarkIv: Pravo, 632 p. (in Ukrainian)