Саракун І. Б. Консульські установи Польщі як органи держави у міжнародних відносинах: поняття, функції, види та ознаки

DOI: 10.33098/2078-6670.2019.7.19.105-113

Мета. Метою роботи є проведення аналізу поняття, функцій, видів та ознак консульських установ Польщі; їх характеристики як зовнішніх органів держави в міжнародних відносинах; виявлення особливостей та історичного розвитку інституту почесних консулів та переваг у використанні професійних та почесних консульських установ у міжнародних відносинах. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, системно-структурний, логіконормативний. Результати. в процесі дослідження проведено характеристику консульських установ Польщі як органів держави у міжнародних відносинах; охорактеризовано їх поділ на професійні та почесні. На основі отриманих результатів проведено аналіз їх історичного розвитку, функцій, а також спільних і відмінних ознак та доцільності їх використання в міжнародних відносинах. Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено, що частина держав користується послугами професійних консулів, тоді як інші – застосовують їх майже на свій розсуд і опирають консульські зносини з зарубіжними державами на діяльність почесних консулів. При цьому зроблено висновок, що обидві установи мають свої позитивні і негативні сторони, але вони є потрібними для держави. Використання їх державою в залежності від потреб, надає широкий обсяг можливостей і користі, які може принести кожна з них. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані при проведенні порівняльного аналізу діяльності консульських установ у зарубіжних країнах.

Ключові слова: консульські установи, професійне консульство, почесне консульство, консульські зносини, органи держави в міжнародних відносинах, види консульських установ, ознаки консульських установ, функції консульських установ.

References

1. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 2.041997 r., Dz.U., nr 78, poz. 483.
2. Barcik J., Srogosz T., Prawo międzynarodowe publiczne. 3 wydanie zaktualizowane i zmienione, C.H.BECK, Warszawa, 2017.
3. Konwencja Wiedeńska o stosunkach konsularnych od dnia 24 kwietnia 1963 r. Dz. U. z dnia 17 maja 1982 r.
4. Konwencja Europejska o funkcjach konsularnych wraz z Protokołem w sprawie ochrony uchodoźców i Protokołem w sprawie funkcji konsularnych w dziedzinie lotnictwa cywilnego, Paryż, 11 ХІІ. 1967 / Rada Europy – https://bs.sejm.gov.pl/F?func=find-b&request=000022375&find_code=SYS&local_base=BIS01
5. Ustawa z dnia 25 czerwca 2015 r. Prawo konsularne – http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU20150001274
6. Bierzanek R., Jakubowski J., Symonides J., Prawo międzynarodowe i stosunki międzynarodowe, Warszawa 1980 r., s.198.
7. Góralczyk W., Sawicki S., Prawo międzynarodowe publiczne w zarysie, Warszawa 2007 r., s. 284.
8. Ibidem, Mit Lessing – 17. Literaturbrief – Kӧnnte man antworten: «Ich bin der Niemand».
9. Starzewski W. Rozwój historyczny instytucji konsula honorowego, Rocznik Nauk Prawnych. Tom VII – 1997 r., Lublin, s.273.
10.  Szymura M. Instytucja konsula honorowego w polskiej polityce zagranicznej XX wieku, [Rozprawa doktorska] napisana pod kierunkiem prof. UO dr hab. Stefana Marka Grochalskiego, Uniwersytet Śląski, Wydział Nauk Społecznych], Katowice 2007.
11. Bliszczenko I.B. Chudolin Р.А., Diplomaticzeskaja służba skandinawskich stran, Moskwa 1973.
12. Sutor J. Prawo dyplomatyczne i konsularne, Warszawa 1988, s.334-335.