Лотоцький М. В. ЗАРАХУВАННЯ ДОМАШННЬОГО АРЕШТУ В СРОК ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

DOI: 10.33098/2078-6670.2022.14.26.163-170

Мета. Метою роботи є дослідження чинного законодавства яке повинно забезпечувати право особи на «рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом» при призначенні покарання. Автором даної роботи обґрунтовуються тези зарахування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту як виду покарання обмеження волі. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: порівняльно-правовий, логіко-граматичний, системно-структурний, моделювання. Результати. В процесі дослідження визнано, що в кримінальному процесуальному законодавстві України застосування запобіжного заходу «тримання під вартою», на відміну від запобіжного заходу «домашній арешт» не зараховується особі як вид покарання. Дане подоження кримінального законодавства України порушує конституційні права особи, зокрема, «громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом». Автором пропонується внести зміни в КК України з метою удосконалення чинного кримінального законодавства. Наукова новизна. Що стосується розроблення науковцями теми зарахування покарання за кримінальні правопорушення то дана тема є новою. В процесі дослідження науково обґрунтовано, що у кримінальному провадженні  застосування до особи/осіб запобіжного заходу домашній арешт обмежує права та свободи особи та повинно зараховувати як вид покарання.

Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у правотворчій діяльності при подальшому вдосконаленні національного кримінального процесуального законодавства щодо вдосконалення інституту застосування запобіжних заходів, у практичній роботі судів при зарахуванні запобіжних заходів в строк покарання особи, а також у навчальному процесі під час викладання і вивчення навчальних дисциплін «Кримінального процесуального права України» та «Адвокатура».

Ключові слова: право на захист, запобіжний захід, тримання під вартою, домашній арешт, підозрюваний, обвинувачений, досудове розслідування, судовий розгляд, захисник, сторона обвинувачення.

Список використаних джерел

1. Конвенція про захист прав людини і основоположних (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97). URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004
2. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. № 30, ст. 141. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print
3. Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131). URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9-10. № 11-12, № 13, ст.88. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
5. Кримінально-виконавчий кодекс. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 3-4. Ст. 21. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15
6. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України 23 листопада 2017 року № 1-р/2017 Справа № 1-28/2017. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-17#n2
7. Рішення Конституційного Суду України у від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016: URL:  https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/422-pravo-na-svobodu-ta-osobystu-nedotorkannist
8. Рішення Другої колегія Другого сенату Конституційного Суду України від 28 жовтня 2020 року за № 240-2(ІІ)/2020. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v054u710-20#Text