Луцький Р. П., Гаврилишин П. М. ПОЗИТИВНЕ ПРАВО ЯК ВИЯВ РАЦІОНАЛЬНОГО СПІВВІДНОШЕННЯ ВОЛІ ДЕРЖАВИ ТА ЇЇ ГРОМАДЯН: ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

DOI: 10.33098/2078-6670.2022.14.26.39-45

Мета. Метою статті є визначення сутності та особливостей позитивного права на основі правильного розуміння ознак які характеризують це явище, а також являються ключовими факторами в процесі праворозуміння. Саме останні окреслюють ті складові, які й характеризують сутність так званого  державного (позитивного) права. Методика. Задля досягнення поставленої мети проводили комплексний аналіз наявної інформації стосовно аналізованої проблеми і сформували на їхній основі висновки та пропозиції. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: діалектичний, системно-структурний, термінологічний, системно-функціональний, історичний, нормативно-догматичний, метод узагальнення. Результати. У результаті проведених досліджень встановлено, що термін «позитивне право» виражає собою правило поведінки, яке прийнято і санкціоноване державою та має загальнообов’язковий характер. Крім того позитивне право окреслює конкретний напрямок розвитку законодавчого процесу відповідного етапу розвитку на якому знаходиться держава і виключно воно в поєднанні з природнім правом являється тим інструментом, який скеровує розвиток суспільства та державності. Наукова новизна. Вперше здійснено систематизування та узагальнення рівнів політико-правового розуміння поняття «позитивне право» через призму раціонального співвідношення волі держави та її громадян враховуючи реалії сьогодення. Практична значимість. Результати досліджень можуть бути використані в правотворчій і правозахисній діяльності щодо реалізації чинного законодавства в період воєнного часу.

Ключові слова: воля людини, воля держави, право, ознаки права, позитивне право,суспільство, держава, системність, загально-обов’язковість, державний примус, політико-правова сутність права.

Список використаних джерел

1. Лейст О. Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права. Под ред. В. А. Томсинова. М.: Зерцало, 2008. 340 с.
2. Ллойд Д. Идея права. Пер. с англ. М.А. Юмашева, Ю.М. Юмашев; науч. ред. Ю. М. Юмашев. М.: Югона, 2002. 416 с.
3. Марченко М. Н. Проблемы общей теории государства и права: учеб.: в 2 т. Т. 2. Право. 2-е изд., перераб. и доп. М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. 656 с.
4. Трубецкой Е. Н. Энциклопедия права. Сост. А. П. Альбов, М. Б. Ревнова; отв. ред.: В. П. Сальников; отв. ред., сост.: Д. В. Масленников. СПб.: Изд-во С.-Петербург. юрид. ин-та, 1998. 183 с.
5. Шемшученко Ю.С. Право. Великий енциклопедичний юридичний словник. За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. К.: Юрид. думка, 2007. 992 с..
6. Шемшученко Ю. С. Що є право? На перехресті століть. Вибрані праці. К.: Вид-во «Юридична думка», 2010. С. 82-95.
7. Шейндлин Б. В. Сущность советского права. Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1959. 140 с.
8. Erlich E. Grundlegung der Soziologie des Rechts. Munchen und Leipzig: Duncker & Humblot, 1913. 409 s.
9. Jouvenel B. On Power: The Natural History of its Growth. N.-Y.: Beacone Press, 1967. 442 p.