Кельман М. С., Сивуля Т. М. Концепт «праворозуміння» в арсеналі наукових категорій загальної теорії та філософії права

DOI: 10.33098/2078-6670.2023.15.27.1.61-71

Мета. Аналіз особливостей підходів до праворозуміння через призму різноманітних критеріїв, що дасть можливість визначити його сутність та значення. Праворозуміння є змістовною системою, оскільки у відповідь питання про сутність права є водночас і відповіддю на питання про зміст (мету) права. Методика. У цьому сенсі виникають цілком слушні запитанням, яким чином можна творити право на основі осмислення величезної множини соціальних явищ, не уявляючи собі бодай ознак цього права, не маючи навіть елементарних знань про нього (тут до речі, власний життєвий досвід має бути елімінований як перешкода об’єктивності)?, як знайти оптимальний метод, за допомогою якого можна було хоча б наблизитися до розуміння сутності права, яку шукаємо? Припустимо, що перш ніж пізнати предмет, тобто право, вдалося визначити засоби пізнання у формі наукових методів. Знову ж таки постає питання: яким чином відкрито ці методи? Адже для того, щоб їх знайти, потрібен якийсь інший метод, а для пошуку останнього – наступний, і так далі до нескінченності. Вихід з цього кола можливий лише визначенням деяких “очевидних” властивостей предмета. Методологічну основу дослідження становить система концептуальних підходів, загальнонаукових і спеціально-юридичних методів, а також способів наукового пізнання: антропологічний, ідеалістичний, потребовий дослідницький, системний, комунікативний підходи, та такі методи як: історико-правовий, порівняльно-правовий тощо. Результати. В процесі дослідження обгунтовано, що для дослідження концепту праворозуміння необхідні три речі: знання права (інтелектуальний елемент), діяльність (вольовий елемент), і – поза сумнівом – свідомість (духовний елемент). Зрештою тільки духовне ідентифікує два перші. Тільки духовна складова наповнює «юридичним світлом», змістом, метою, духом закону, правовим зв’язком, гарантує їх від перетворення у кращому випадку на формальну схему, у гіршому – на кримінально правовий хаос, а саме право – не право. Практична значимість. Проблему розуміння права без перебільшення можна віднести до числа «вічних». Починаючи з виникнення професійної юридичної діяльності й до сьогодні не було й немає, мабуть, жодного юриста, який би не замислювався над питанням, що таке право, і не намагався дати відповідь на нього.

Ключові слова: право, розуміння, праворозуміння, система, відносини, свобода, справедливість, суспільство.

Список використаних джерел

1. Козюбра М.І. Загальнотеоретичне правознавство в умовах сучасних глобалізаційних трансформацій. Наукові записки НаУКМА. 2017. Том. 193. Юридичні науки. С. 3-11.

2. Фридмен Л. Введение в американское право. М., 1992. 286 c.

3. Кістяківський Б.О. Вибране. Бібліотека часопису «Філософська і соціологічна думка» Серія «Українські мислителі». К.: Абрис, 1996. 512 c.

4. Загальна теорія права: підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. К.: Ваіте, 2015. 392 с.

5.Козюбра М.І. Праворозуміння: плюралізм підходів та можливості їх поєднання. Загальнотеоретичне правознавство, верховенство права та Україна: збірник наукових статей. Гол.редактор: А. Мелешевич.  К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2013.  608 с.

6. Байтин М.И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на границах двух векав). Саратов, 2001. 416 с.

7. Шауер Ф. Существует ли понятие права/ Пер. с англ. М.В. Антонов. Российский ежегодник теории права.  2008.  № 1.  С.519-526.

8. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. М., 1994. 624 с.

9. Правова система України: історія, стан, перспективи: у 5 т.. Т.1. Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України / За заг.ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина.  Х.: Право, 2008.  728 с.

10. Загальна теорія права: підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. К.: Ваіте, 2016. 392 с.

 11. Кельман М. С., Стратонов В. М. Загальна теорія права: підручник. Вид. 6-те, доп.  Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2020.  742 с.

 12. Нерсесянц В.С. Право как необходимая форма равенства, свободы и справедливости. Социологические исследования. 2001. № 10. С. 3. Нерсесянц В.С. Философия права: либертарно-юридическая концепция. Вопросы философии. 2002. №3. С. 3-9.

 13. Стовба О.В. Право і час: монографія. Х.: Тім Пабліш Груп, 2016. 308 с.

 14. Кельман М.С., Ткачук О.І.Методологія як форма мислення і складова культури дослідника: монографія. Львів: Ліга-Прес, 2022. 154 с.