Ілин Л.М., Каленюк О.М., Гаврецька М.Й. ПРИНЦИП ІСТОРИЗМУ В ПРАВІ ТА ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

DOI: 10.33098/2078-6670.2022.13.25.54-60

Мета. Метою публікації є висвітлення основних підходів до розуміння змісту поняття історизм чи принцип історизму, а також визначення його ролі в праві загалом та історико-правових дослідженнях зокрема. Методика. Методологічну основу дослідження склав комплекс загальнонаукових, спеціально наукових й історичних методів, а також принципи історизму та об’єктивності. Результати. Встановлено, що основоположником класичного поняття історизм був німецький вчений XVIII ст. Ф.Шлегель, який пропонував відмовитися від усталеного на той час підходу, що усі історичні процеси в конкретній царині науки відбувалися послідовно і типово, натомість вказував, що все залежить від «особистості» що впливає на процес чи його здійснює, або від суспільних чи інших обставин в яких цей процес розвивається. Відомими українськими вченими, які розвивали теоретичний зміст принципу історизму були М.Ковалевський та С.Дністрянський. Авторами публікації, пропонується розглядати принцип історизму у вузькому та широкому розумінні. У вузькому розумінні, принцип історизму – це процес розуміння і трактування правових норм під впливом історичних, соціальних чи політичних факторів. У широкому розумінні – форма правового дослідження, яка розглядає процес прийняття правових рішень як продукт політичних, соціальних й історичних умов. Наукова новизна. Встановлено, що формування принципу історизму відбулося у середині ХІХ ст. і пов’язане з розвитком історичної школи права. Ключовими у процесі розуміння і застосування принципу історизму визначається об’єктивна апеляція до закономірних соціальних, політичних, економічних і навіть культурних процесів, які в конкретну історичну епоху впливали на право. Роль науковця в цьому процесі не повинна зводитися виключно до викладу матеріалу на підставі хронологічного підходу, так само, як і не варто асоціювати принцип історизму з принципом історицизму. Встановлено, що в сучасній українській правничій науці спостерігається відхід від радянських ідеологем, які асоціювали принцип історизму з принципом партійності й надавали йому виняткових діалектичних рис. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у подальших історико-правових дослідженнях та теоретико-правових дослідженнях.

Ключові слова: історизм, принцип історизму, право, правова наука, методологія досліджень, принципи досліджень.

References

1. Bajtin, M.I. (2001). Sushhnost’ prava (Sovremennoe normativnoe pravoponimanie na grani dvuh vekov) [The essence of law (Modern normative legal understanding on the verge of two centuries)]. Saratov: SGAP, 416 p. (in Ukrainian)
2. Dnistrianskyi, S. S. (1923). Zahalna nauka prava i polityky [General science of law and politics]. (Vol. 1). Praha: Derzhavna drukarnia u Prazi, 400 p. (in Ukrainian)
3. Kovalevskij, M. M. (1880). Istoriko-sravnitel’nyj metod v jurisprudencii i priemy izuchenija istorii prava [Historical-comparative method in jurisprudence and methods of studying the history of law]. Moskva: Tipografija F. B. Millera, 74 p. (in Russian)
4. Kozynets, O., Mendzhul, K. (2020). Istorychna shkola prava: zahalna kharakterystyka i predstavnyky [Historical school of law: general characteristics and representatives]. Jurnalul juridic national: teorie şi practică, 1, pp. 15-18. (in Ukrainian)
5. Muzyka, I. V. (2012). Pryntsyp istoryzmu u tsaryni doslidzhen vitchyznianoi sotsiolohii prava kintsia XIX – pochatku XX stolittia [The principle of historicism in the field of research of domestic sociology of law of the late nineteenth – early twentieth century]. Almanakh prava, 3, pp. 239–243. (in Ukrainian)
6. Muzychenko, P. P. (2000). Istoriia derzhavy i prava Ukrainy [History of the state and law of Ukraine]. K., 264 p. (in Ukrainian)
7. Romashkin, S. V. (2009). Idei istorychnoi shkoly prava v stanovlenni yurydychnoi hermenevtyky [Ideas of the historical school of law in the formation of legal hermeneutics]. Aktualni problemy derzhavy i prava [Current issues of state and law], 50, pp. 97–102. (in Ukrainian)
8. Sadykov, F. B. (1985). Edinstvo principov istorizma i partijnosti v nauke [The unity of the principles of historicism and partisanship in science]. Princip istorizma v nauke. Mezhvuzovskij nauchnyj sbornik. Ufa: Izd-vo Bashkirskogo un-ta, pp. 3-17. (in Russian)
9. Slovnyk ukrainskoi movy [Glossary of Ukrainian language]. Retrived from: https://cutt.ly/fJbUBaL. (in Ukrainian)
10. Stelmakh, S. P. (2005). Istoryzm [Historicism]. Entsyklopediia istorii Ukrainy [Encyclopedia of History of Ukraine]: Vol. 3: E-Y / Redkol.: V. A. Smolii (holova) ta in. NAN Ukrainy. Instytut istorii Ukrainy. K.: V-vo «Naukova dumka», 672 p. Retrived from: http://www.history.org.ua/?termin=Istoryzm (in Ukrainian)
11. Terzi, O. S., Arakelian, H. A. (2012). Formuvannia istorychnoi shkoly prava [Formation of the historical school of law]. Nauka. Relihiia. Suspilstvo, 3, pp. 28-31. (in Ukrainian)
12. Shynkaruk,V. I. (Ed.). (2002). Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk: entsyklopedyia [Philosophical encyclopedic dictionary: encyclopedia] / NAN Ukrainy, In-t filosofii im. H. S. Skovorody. Kyiv: Abrys, 742 p. (in Ukrainian)
13. Balkin, J., Levinson, S. Legal Historicism and Legal Academics: The Roles of Law Professors in the Wake of Bush v. Gore. Retrived from: https://jackbalkin.yale.edu/sites/default/files/files/legalhist.pdf. (in English)